Екосистеми світу
Екосистеми світу і їх характеристика
Епіграф
"Все менше навколишньої природи - все більше навколишнього середовища ..."
Екосистема — це сукупність живих організмів, які пристосувалися до спільного проживання в певному середовищі існування, утворюючи з ним єдине ціле.
Вся область поширення життя на Землі складається з декількох основних наземних екосистем (биомів) - пустельних, трав'янистих і лісових, а також водних (озер, річок і океанів).
Кожній екосистемі притаманні типові співтовариства рослин і тварин, а також редуцентів, пристосованих до певних умов навколишнього середовища, головним чином до кліматичних особливостей.
На сьогоднішній час на планеті Земля всі екосистеми можна поділити на дві частини: природні та штучні. Такий поділ виправданий у зв'язку із наростаючим впливом людини в біосфері. У свою чергу, ці дві складові біосфери розділяють на менші структурні одиниці. Основою такого поділу є принципові відмінності у функціонуванні того чи іншого типу екосистеми. Існує класифікація екосистем в залежності від об'єму створюваної продукції (Уітеккер, 1975), а саме:
- Екосистеми найвищої продуктивності, в межах 2000 - 3000 г/м2 на рік. До них належать екосистеми тропічних вологих лісів.
- Екосистеми високої продуктивності, в межах 1000 - 2000 г/м2 на рік. До них належать листяні ліси помірної зони та луки.
- Екосистеми помірної продуктивності, в межах 250 - 1000 г/м2 на рік. До них належать степи та чагарники.
- Екосистеми низької продуктивності, менше 250 г/м2 на рік. До них належать пустелі та напівпустелі.
Дамо короткі характеристики окремих екосистем нашої планети. При загальній характеристиці екосистем звернемо увагу на основні компоненти, які визначають тип функціонування екосистеми, характерний вигляд та склад фауни та флори.
Тундри
Екосистеми тундр розміщуються, головним чином, у Північній півкулі, на Євро-Азіатському та Північно-Американському континентах в районах, що межують з Північним Льодовитим океаном. Загальна площа, яку піймають екосистеми тундр та лісотундри у світі, дорівнює 7 млн. км2 (4,7% площі суходолу). Середня добова температура вище 0° С спостерігається протягом 55 - 118 діб у рік. Вегетаційний період починається в червні та закінчується у вересні. Кількість опадів незначна - 200-400 мм на рік, але вологість ґрунту влітку досить висока внаслідок низького випаровування (на нього витрачається тільки 30% загальної кількості опадів) та наявності вічної мерзлоти.
Рельєф поверхні тундри в основному рівний. Ґрунти слабо розвинуті, торфові та болотисті. Вони погано прогріваються і тому процеси гуміфікації та мінералізації йдуть в них повільно. Ґрунти завжди кислі і вміст гумусу в них не перевищує 1 - 2%.
В рослинному покриві переважають низькорослі чагарники - карликова берізка, приземисті види верби, чорниця, лохина та водяниця. Місцями ростуть осоки та пухівка. Основний фон рослинного покриву складають кущисті лишайники та мохи. Широко поширені види лишайників з родів Claclonia та Сеігагіа.
Тваринний світ екосистем тундр бідний. Його формування обмежує злиденний запас рослинної їжі та суворість клімату. На зиму більшість мешканців тундри мігрує в лісову зону, птахи відлітають на південь. Постійними зимовими мешканцями тундри є невелика кількість видів: лемінги, деякі ховрахи, песці, полярна сова. Влітку життя тундр оживляє маса водоплавних птахів (гуси, казарки, качки, кулики), але вони включаються в тундрові трофічні ланцюги тільки частково, оскільки харчуються в основному на прибережних водоймах. Однак гуси та качки використовують в їжу до 50 - 80% рослинності тундри в місцях свого гніздування. Постійними мешканцями тундри є північні олені.
Чисельність хижаків в різні роки помітно змінюється, повторюючи відповідні зміни чисельності травоїдних тварин, особливо лемінгів. Ґрунтові тварини заселяють тільки поверхневі частини ґрунту. У деструкції органічної речовини в екосистемах тундри перше місце посідають не бактерії, а гриби.
Первинна продуктивність екосистем тундр невелика та складає в середньому 140 г сухої органічної речовини на 1 м2 в рік. Валова біологічна продуктивність в тундрах не перевищує 340 г/м2 у рік. Запаси фітомаси коливаються від 0,1 до 100 тонн на гектар.
Тундрові екосистеми характеризуються крихкістю та вразливістю. Порушення цих екосистем зберігаються досить довго, відновлювальні процеси йдуть поволі.
Лісові екосистеми помірного поясу
Лісові екосистеми займають на Земній кулі великі площі. В їхньому рослинному покриві переважають дерева. Залежно від ґрунтово-кліматичних умов та географічного положення лісові екосистеми поділяються на тайгу, змішані та листяні ліси.
Тайга
Тайгою називають шпилькові ліси, що широкою смугою простягаються на Євро-Азіатському та Північно-Американському континентах південніше лісотундри. Екосистеми тайги займають 13,4 млн км2 , що становить 10% поверхні суходолу або 1/3 всієї лісовкритої території Земної кулі.
Для екосистем тайги характерна холодна зима, хоча літо досить тепле та тривале. Сума активних температур у тайзі становить 1200 - 2200°. Зимові морози сягають до - 30° - 40° С. Опадів випадає від 300 до 1600 мм на рік. Ґрунтові процеси, внаслідок тривалої зими, йдуть мало активно, гуміфікація сповільнена. Ґрунти в основному підзолисті.
Деревостій у тайзі представлений ялиною сибірською або європейською, ялицею, соснами та модриною. У Північній Америці їх замінюють тсуга та псевдотсуга. Всі ці види в цілому маловибагливі щодо родючості ґрунту. Модрина переважає на сході Євразії, сосна тяготіє до сухих або заболочених ґрунтів. Для Земної кулі екологічно важливі соснові ліси - вони займають; друге місце після вологих тропічних лісів за продукцією газоподібного кисню в розрахунку на одиницю поверхні ґрунту.
Екосистеми тайги можуть також формуватися в гірських масивах представляють там один із гірських поясів. Такі типи екосистем можна спостерігати в Карпатах. Тут вони утворені ялиною т європейською, білою ялицею та сосною. Деревостої частіше одноярусні, підлісок відсутній. Для фауни гірських поясів характерна присутність ізольованих популяцій таких видів, як глухаря та довгохвостої сови.
Змішані та листяні ліси помірної зони
Екосистеми цього виду поширені на південь від зони тайги. Вони охоплюють майже всю Європу, простягаються більш чи менш широкою смугою в Євразії, добре виражені в Китаї. Є ліси такого типу й в Америці.
Кліматичні умови в зоні листяних лісів більш м'які, ніж в зоні тайги. Зимовий період триває не більше 4-6 місяців, літо тепле. На рік випадає 700 - 1500 мм опадів. Ґрунти підзолисті. Листовий опад сягає 2-10 тонн/ га на рік. Він активно залучається до гуміфікації та мінералізації. Тому ґрунти листяних лісів більш багаті на гумус та мінеральні речовини, ніж ґрунти у тайзі. Запас гумусу досягає 10-20 тонн/га. У фауні ґрунтових фітофагів переважають дощові черв'яки, але й чимало нематод, ківсяків, багатоніжок, кліщів-орибатід. Для екосистем, утворених листопадними породами, характерний різко контрасний режим освітленості. Взимку та напровесні, коли дерева та чагарники стоять без листя, освітленість на рівні ґрунту висока; влітку, навпаки, затінення стає досить високим. Це призводить до появи у листяних лісів особливої синузії весняних ефемероїдів, їхня активна життєдіяльність проходить ранньою весною, коли температура вже підвищилася, але дерева ще не встигли одягнутися у листя.
В Європі можна виділити три основні зони за переважаючими лісоутворюючими породами. У Західній Європі переважають ліси дуба черешчатого з домішками сосни, берези, вільхи, осики та клену. У Центральній Європі ліси утворені буком європейським, грабом та липою. На західному узбережжі Європи у Франції та Великій Британії більш поширені дуб черешчатий та дуб скелястий, граб. Ярусна структура листяних та змішаних лісів більш складна, ніж у тайги. Найбільш складну будову мають ліси Біларусі та Правобережної України.
Тваринне населення екосистем листяних лісів досить різноманітне. Характерна наявність великих рослиноїдних видів ссавців. У змішаних та листяних лісах живе велика кількість видів птахів та хижаків. Деякі птахи та ссавці мігрують на зиму в більш південні місця, де менше снігу та легше здобути їжу. У групі лісових комах багато ксилофагів, що харчуються живою та мертвою деревиною. Є комахи, що пристосувалися поїдати листки (наприклад, дубова листовійка). У ґрунті є багато видів ризофагів: дротяники - личинки жуків-коваликів та личинки пластиновусих жуків і особливо хрущів. У цілому для екосистем змішаних та листяних лісів характерні складні трофічні мережі.
Запаси біомаси в листяних лісах становлять 400 - 500 тонн/га при річній продуктивності в 10 - 50 тонн/га. На долю зоомаси припадає до 1 тонни/ га, що перевищує цей показник в усіх інших біомах суходолу. Південний кордон поширення листяних лісів визначає дефіцит вологи та засолення ґрунту. Тут ліси поступово переходять у лісостеп, а далі у степи.
Екосистеми листяних та змішаних лісів розташовані у найбільш сприятливому кліматі, де здавна оселялася людина. Це призвело до того, що величезні масиви таких лісів були вирублені. У середньому вже втрачено більше 3/4 площі змішаних та листяних лісів помірної зони. У США 3/4 таких лісів вирубано, в Китаї - 90%. У лісах, що збереглися, спостерігається збідніння флори та фауни.
В Україні ліси складають 13,8% усієї території. Відповідно до лісових деревних порід вони розподіляються таким чином: соснові ліси займають 33,6% загальної території, ялинові - 9,8%, ялицеві - 1,4%, дубові бори - 26,1%, букові ліси - 9,8%, вільхові - 4,3%, березові - 5,6%.
Вічнозелений тропічний дощовий ліс
Тропічні дощові ліси, що називаються джунглями, формуються в умовах досить вологого та жаркого клімату. Сезонність тут не виражена і пори року розпізнаються за дощовим та відносно сухим періодами. Середня місячна температура цілорічно утримується на рівні 24°- 26° С та не опускається нижче плюс 18° С. Опадів випадає в межах 1800 - 2000 мм на рік. Відносна вологість повітря зазвичай перевищує 90%.
Тропічні дощові ліси займають площу, рівну 10 млн. кв.км. У фітомасі тропічного лісу утримується 40% всього зв'язаного вуглецю планети. Основні масиви таких лісів розміщені в басейні ріки Амазонки (Південна Америка), в басейні ріки Конго (Африка) та на південному сході Азії. Загальною особливістю тропічного дощового лісу є надзвичайно велике розмаїття видів рослин та тварин. Тут представлено майже 50% світового генофонду рослин і 2/3 видів тварин планети. Майже всі рослини тут вічнозелені. Тривалість життя окремого листка складає 12-14 років, опадають вони поступово, і рослини завжди стоять вкриті листям. Частина листків має пристосування до всмоктування дощової води, ІНШІ навпаки, пристосовані до швидкого стікання води з їхньої поверхні вздовж спеціальних жолобків та виростів.
Фауна тропічного дощового лісу також різноманітна. Тут багато видів комах, плазунів та птахів. Ссавці представлені значно менше, великих видів мало. Жива біомаса тропічного лісу складає 350 - 700 і навіть 1000 тонн/га, опаду - до 100 тонн. Тваринна біомаса сягає до 200 - 300 кг/га або 0,02% усієї біомаси. На долю хребетних припадає 13-20 кг/га. У цілому тут найбільша щільність біомаси на планеті. Екосистеми тропічного дощового лісу з важливими постачальниками газоподібного кисню: вони продукують його в кількості 30 тонн/га на рік.
Екосистеми тропічного дощового лісу при всій своїй складності досить крихкі і легко можуть бути зруйновані під впливом господарської діяльності людини. Найбільших збитків завдають вирубки цінних пород деревини, наприклад, червоного дерева, махогонії, білого кедра, бальси, ебенового дерева. Для лісозаготівлі та потреб перелогової системи землекористування щороку вирубається майже 7,1 млн. га лісу. Зокрема, в Африці початкова площа тропічного дощового лісу скоротилася більш як на 60%. Відновлення ж екосистем тропічного лісу йде поволі та вимагає десятків, якщо не сотень років.
Степи
Степові екосистеми формуються в помірному поясі в умовах посушливого клімату і тому мають внутрішньоконтинентальне розташування. Середньорічна температура дорівнює плюс 3 - 7,5° С. Опадів випадає на рік від 250 до 750 мм. Зволоження є головним фактором, що визначає розвиток рослинного покриву.
У Північній півкулі степова зона розташовується на південь від лісової та широкою смугою тягнеться в центрі Євразії. У місцях з океанічним типом клімату степи виклинюються та заміщуються іншими екосистемами. Аналогічне розташування мають степи і на Північно-Американському континенті (тут їх називають преріями). У Південній півкулі аналогом степів є пампа та злакові рослинні угруповання.
Ґрунти степів - це потужні чорноземи (тільки в південній частині їх замінюють бідні чорноземи та каштанові ґрунти). Підстилка завжди незначна, вона швидко гуміфікується. Але швидкість мінералізації тут низька. Це є причиною накопичення потужних шарів гумусу. Його тут в 5 - 10 разів більше, ніж: в лісовій зоні. Корені рослин проникають у ґрунт на глибину до 2 м.
Рослинний покрив степів формується за рахунок багаторічних трав. Головним чином це злакові. Рослинному покриву степів характерна полідомінантність та багатоярусність травостою. в степах і чагарники та чагарнички, але суцільного ярусу вони не утворюють. Усі рослини степів несуть на собі ознаки пристосованості до недостатності вологозабезпечення. У них є опушення, восковий покрив на листках, глибокі кореневі системи.
Степам характерне почергове цвітіння різних видів рослин, що проявляється в послідовній зміні аспектів. Протягом вегетаційного періоду їх буває 8-10. Видове різноманіття в степах досить значне, на 1 кв. м реєструється до 80 видів квіткових рослин.
Тваринний світ сучасних степів сильно збіднений та фрагментований. У нижніх ярусах степів травоїдні тварини представлені гризунами, що живляться насінням. Тут також поширені гризуни-ризофаги, що поїдають корені. Вони переміщують величезні об'єми ґрунту в пошуках корму та створюють у степах особливий мікрорельєф. Існує в степах декілька видів рослиноїдних. Є тут і всеїдні та хижі птахи. У травостої проходить активне життя комах фітофагів та хижаків.
Висока родючість ґрунту степів та сприятливий клімат спричинили те, що степова зона стала найзручнішою для землеробства. Основна маса степових екосистем зараз повністю розорана.
Пустелі
Пустелі формуються в умовах континентального клімату з різкою перевагою випаровування над опадами. Розташовані вони головним чином у тропічному та субтропічному поясах.
За характером ґрунту пустелі підрозділяються на піщані, глинисті, кам'янисті, солончакові та ін. Ґрунтовий покрив малопотужний. Гуміфікація йде дуже повільно через нестачу рослинного матеріалу та низьку вологість.
Рослинний покрив пустель сильно зріджений. Біопродукція низька: запаси біомаси вимірюються до 2,5 тонн/га сухої органічної речовини. Життєві форми рослинних організмів відрізняються своєрідністю, що виробилася в результаті тривалої еволюції щодо ефективного отримання вологи та її економної витрати.
Особливим елементом екосистем пустель є оази, що знаходяться в дельтах рік та біля інших джерел води.
В азіатських пустелях деревно-чагарникові форми представлені саксаулами, джузганом та дроком. Трави порівняно нечисленні. Це різні види аристиди та полину.
Пустелям американського континенту притаманні різновиди кактусів та агав, які запасають воду в стеблах та листках. Злаки представлені бізоновою травою.
Тваринний світ екосистем пустель бідний. Він, так само як і рослинність, сформувався під впливом дефіциту вологи. Тільки під час весняних та осінніх перельотів тут вирує життя: з'являються зграї качок, гусей, журавлів та інших птахів. Корінні види тварин пустель тісно пов'язані з ґрунтом, де вони знаходять вологу та захист від спеки. Це плазуни, гризуни, терміти та земляні комахи.
Чиста біопродуктивність в пустелях не перевищує 0,2 кг/м2 на рік, при цьому 75% біомаси зосереджено у гру і пі.
Сучасні екосистеми пустель несуть значний відбиток діяльності людини. Інтенсивний випас худоби та інші види господарської діяльності сильно порушили рослинний покрив та збіднили тваринний світ.
Болота
Болотні екосистеми є азональними. Вони виникають в місцях сильного перезволоження ґрунту. У таких випадках детрит ний трофічний ланцюг вкорочується та не завершується утворенням гумусу. Рослинний опад накопичується з року в рік у напіврозкладеному стані та утворює торф.
Болотні екосистеми небагаті на тварин. Найчастіше тут зустрічаються птахи. У розміщенні боліт прослідковується загальна закономірність. У зоні лісотундри представлені головним чином бугристі болота. У тайговій зоні переважають грядово-мочажні комплекси з увігнутою поверхнею. У таких комплексах чергуються евтрофні, мезотрофні та оліготрофні гряди. Дерева тут не ростуть. На крайньому півдні тайгової зони з'являються опуклі грядово-мочажні болота, у лісостепу та степу - болота евтрофні, осокові та очеретяні. На півдні степової зони та в пустелях розвиваються зволожені трав'яні болота.
Запаси біомаси в болотних екосистемах вимірюються в межах 90 - 1770 ц/га. Болотні екосистеми відіграють у біосфері виняткову роль. Вони є накопичувачами прісної води та, займаючи всього 2% площі суходолу, утримують в зв'язаному вигляді (у формі торфу) 14% вуглецю. З боліт починається більшість річок. Особливо важлива роль боліт як своєрідних фільтрів або ж очисних систем, що затримують в шарі торфу різноманітні ксенобіотики та нітрати, які потрапляють разом із стічними водами та атмосферними опадами.
Водні екосистеми
Водні екосистеми відрізняються від екосистем суші, насамперед, своїми фізичними та хімічними властивостями. При розгляді водних екосистем їх розділяють на прісноводні та екосистеми світового океану.
Прісноводні екосистеми
Прісноводні екосистеми широко представлені на всіх континентах. Ріки та озера Землі вміщують 116 куб. м води. Основна частина цієї води прісна, хоча деякі внутрішні водойми мають солону воду (це характерно для жаркого та сухого клімату).
У прісноводних озерах завжди виділяють три частини, які можна розглядати як окремі екосистеми:
- прибережна частина - літораль;
- глибоководна частина - профундаль;
- основна товща води - пелагіаль.
Літораль характеризується наявністю великої кількості прикріплених рослин - макофітів. Фауна представлена комахами та їх личинками. Багата і фауна хижаків. У прибережній частині озер звичайними є такі види риб як плітка, краснопірка, лин, дикий короп, колюшка. Хижі риби представлені щукою, окунем та судаком. Придонна частина озер майже не має рослин, вода мало рухома і зберігає протягом майже всього року температуру +4° С. Фауна таких місць збіднена. Вона представлена в основному личинками комарів-дзвонців та молюсками.
У пелагіалі рослини представлені плантктоном із синьозелених, діатомових та зелених водоростей, макрофітами, що плавають (елодея, рдести). Усі живі організми мають різноманітні пристосування, що допомагають їм утримуватися в товщі води. У рослин - це парашутоподібні вирости, крапельки жиру в тілі, тварини активно плавають. У пелагіалі водяться озерна форель, сигові риби. Тут багато хижих коловерток, веслоногих рачків та циклопів.
На території України зареєстровано 71 тисяча річок, що мають загальну довжину 243 тис. км. Більшість рік належить до басейнів Чорного та Азовського морів. В Україні 3 тисячі озер із загальною # площею водного дзеркала 2 тис. кв.км. Окрім цього, країна має 23 тис. ставків та водосховищ, особливо їх багато в районі середнього та нижнього Дніпра.
Ріки та озера України вміщують у собі 195 видів водяних макрофітів, а також багато тисяч видів водоростей. В Україні є 57 водних рослинних формацій. Водні екосистеми є важливим національним багатством. Це і сховища прісної води, і джерела різноманітної продукції, і місця відпочинку населення.
Екосистеми світового океану
Характерною особливістю океанічних екосистем є:
- глобальність розмірів і величезні глибини, заповнені життям; безперервність (усі океани пов'язані один з одним); постійна циркуляція (наявність сильних вітрів, які дмуть протягом року в одному і тому ж напрямку, наявність глибинних течій); панування різних хвиль і приливів, що зумовлює помітну періодичність життя угруповань, особливо в прибережних зонах;
- солоність і сильна буферність; наявність розчинених біогенних елементів, які є лімітуючими факторами, що визначають розміри популяції.
Умови життя в океанічній воді більш рівні, ніж на суші. Рослинність бідніша - в основному це водорості. Тваринний світ багатий. Він представлений такими групами:
Бентос - природні організми (водорості, губки, моховатки, асцидії), повзаючі (голкошкірі, ракоподібні), риби, молюски.
Планктон - завислі у воді діатомові та інші водорості.
Тимчасові компоненти - личинки черв'яків, молюсків, ракоподібних, голкошкірих, мальки риб. З постійного компонента - найпростіші, черевоногі молюски, веслоногі рачки. Вони є поживою для морських птахів.
Нектон - група активних організмів товщі. Риби, головоногі молюски, китоподібні, ластоногі.
Основні екологічні частини океану:
- літораль або шельф (до 200 м) займає 7-8%, живе тут до 80% всіх морських організмів;
- материковий схил (200-2000 м) займає 8,1%
- абесаль - 82,2%;
- глибоководні жолоби - 2,1%о
Bce населення водних екосистем (близько 200 тис. видів), як і наземних, розподіляють на продуцентів, консументів і редуцентів.
Екосистеми океанів відзначаються своєю великою продуктивністю, відіграють важливу роль гігантських регуляторів клімату Землі.
Штучні екосистеми
Штучні екосистеми — це системи, створені людиною штучно своїми зусиллями, використовуючи механізми. Штучні екосистеми створюються людиною для задоволення власних потреб. Це сади, парки, городи, поля, поселення різного типу, сільські та міські двори, штучні водойми.
Отже, екосистеми, що є в сучасній біосфері, належать до двох основних категорій. По-перше, це природні екосистеми, що виникають та існують незалежно від людини, та, по-друге, штучні антропогенні екосистеми, які, як наприклад посіви, створюються людиною.
Практично виділення типів екосистем базуються на ознаках біоценозів. В цьому випадку все різноманіття екосистем можна звести до 15 основних типів. Ці типи часто називають біомами.
Біотоп є неорганічним компонентом біоценозу. Подібні біотопи об’єднують у біохори, а подібні біохори - у біоцикли. Біохори - група подібних біотопів, а біоцикли - найвища одиниця розчленування земної поверхні. Розрізняють три біоцикли - море, суша, внутрішні водойми.
Екосистеми і послуги, які вони надають- деякі факти
Екосистемні послуги уможливлюють життя людини: це і забезпечення живильним продовольством і чистою водою, і боротьба з хворобами, і регулювання клімату, і підтримка процесів запилення сільськогосподарських культур і грунтоутворення, і надання рекреаційних, культурних і духовних благ. У 2014 році вартість екосистемних послуг була оцінена в приголомшливу суму 125 трильйонів дол. США. Екосистемні послуги, що надаються за рахунок біорізноманіття, відіграють основну роль у виробництві продовольства і в боротьбі з голодом і бідністю.
Ось 10 цікавих фактів про чотири види послуг, що надаються екосистемами світу.
Вода, продовольство, деревина та інші товари - ось лише деякі матеріальні блага, які дають людям екосистеми. Такі послуги називаються «забезпечуючими».
Сьогодні в світі виробляється на 17 відсотків більше продовольства в розрахунку на душу населення, ніж 30 років тому, при цьому в останні два десятиліття темпи зростання виробництва випереджають зростання населення. З усіх екосистемних послуг виробництво продовольства - це те, що з недавніх пір демонструє стійку тенденцію зростання.
Екосистеми забезпечують велике розмаїття матеріалів, в тому числі деревину, біопаливо і волокна, одержувані завдяки тваринам і рослинам. Наприклад, в тваринництві виробляються різні види сировини: волокна (шерсть, мохер), шкіра та побічні продукти, які використовуються в кормовій і харчової промисловості (кістки, кров).
Найважливіші лікарські засоби - наприклад, хінін, який є дієвим засобом від малярії, - отримують з дерев. Зберігши крихкий баланс лісових екосистем, ми можемо багато чого довідатися і про інші засоби народної медицини.
Збереження якості повітря і грунтів, контроль за повенями і боротьба з хворобами, запилення сільськогосподарських культур - все це приклади «регулюючих послуг» екосистем.
Очищення стічних вод: такі екосистеми, як водно-болотні угіддя, забезпечують фільтрацію стічних вод, розкладання відходів, яке відбувається завдяки біологічної активності мікроорганізмів, і знищення патогенних організмів.
Нематоди шлунково-кишкового тракту - одне з найбільш серйозних паразитарних захворювань, що ускладнюють виробництво продукції дрібних жуйних тварин в тропічних і субтропічних регіонах. З цим захворюванням можна боротися біологічними методами, використовуючи хижі гриби.
Розведення домашньої худоби може чинити негативний вплив на якість місцевого повітря, особливо через викиди аміаку (NH3) від тваринницьких комплексів з високою концентрацією худоби. Зменшити цей вплив допоможуть спеціальні фільтри, що встановлюються в стійлах.
Надання життєвого простору для рослин і тварин і збереження різноманітності рослин і тварин - це «допоміжні послуги» і основа всіх екосистем і надаваних ними послуг.
Морські і прісноводні екосистеми є найважливішими місцями проживання для мільйонів видів водних організмів - як промислових, так і споживаних на місцевому рівні (наприклад, коралові рифи є місцем існування для 25 відсотків видів морських риб і найважливішим джерелом продовольства більш ніж для мільярда людей у всьому світі) .
За період, що минув з початку 20-го століття, було втрачено близько 75 відсотків генетичного різноманіття рослин, оскільки фермери усього світу перестали вирощувати багато місцевих видів і сорти рослин, перейшовши на генетично однорідні високоврожайні сорти. Збереження генетичної різноманітності є найважливішим фактором, що допомагає адаптуватися до мінливих умов життя.
Нематеріальні блага, які люди отримують від екосистем, називаються «культурними послугами». До них відносяться естетичний вплив, відчуття культурної самобутності, відчуття дому і духовний досвід, пов'язані з природним середовищем.
Цінуйте і оберігайте екосистеми світу!!!
Коментарі
Дописати коментар